Херсонська міська клінічна лікарня ім. Афанасія і Ольги Тропіних в історії Херсонщини

Комунальне некомерційне підприємство "Херсонська міська клінічна лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних" Херсонської міської ради - один знайстаріших та добре відомих лікувальних закладів Херсонщини. Вона була відкрита та урочисто освячена у 1914 році, завдяки братам-філантропам Івану і Михайлу Тропіним, які будували її на власні кошти та подарували м. Херсону, назвавши лікарню на честь своїх батьків, про що свідчить історична мармурова дошка, яка збереглася до наших часів на фасаді акушерського корпусу.

Вже в березні 1914 року в лікарню почали надходити перші хворі. В той час лікарня була розрахована на 50 ліжок та мала в своєму складі 5 відділень: хірургічне, акушерське, терапевтичне, дитяче та інфекційне. Колектив лікарні – 5 лікарів, 22 медичні сестри. Головним лікарем – тоді ця посада мала назву «старший лікар» - був земський лікар Іван Іванович Ареф’єв. Хірургічним відділенням завідував Борис Федорович Бонч-Осмоловський, унікальний для своєї епохи лікар та неординарна особистість.

А далі було довге лихоліття, багато праці, пов’язаних з лікарнею доль людей, які складали її авторитет та разом з нею пройшли першу мирову, тяжкі роки революції та громадянської війни, голод, епідемії, розруху, німецьку окупацію… Весь цей час лікарня не зупиняла роботу ні на один день, надавала допомогу раненим та населенню.

З початку Великої Вітчизняної війни на базі лікарні був сформований евакогоспіталь, який пройшов шлях від Сталінграду до Берліну. Його очолював головний лікар Володимир Зиновійович Зільберштейн, начальником хірургічного відділення була призначена Марія Іларіонівна Титенко, в подальшому Заслужений лікар, почесний громадянин міста.

Післявоєнні роки – час, коли разом з новоствореною Херсонською областю відбувалося відродження та становлення лікарні. Піднімалося з руїн місто, розвивалася промисловість, проводилася реорганізація медичної допомоги. В цей час на роботу до лікарні прийшла Галина Денисівна Сафроненко, видатний лікар акушер-гінеколог, Заслужений лікар УРСР, доктор медичних наук, Герой Соціалістичної праці. Вона прославила Херсонщину, створила акушерсько-гінекологічну службу області, яка стала всесоюзною школою передового досвіду.

За час свого існування лікарня мала різні імена: «Робоча лікарня», «Народна лікарня», Радянська лікарня №2», «Лікарня Комсомольського району»… За ініціативою колективу, рішенням X сесії Херсонської міської ради в 1997 році лікувальному закладу було повернуто його історичне ім’я – «Лікарня імені Афанасія і Ольги Тропіних». На той час лікарнею керував Леонід Тимофійович Ремига, прийнявши заклад у 1995 році у свого попередника Івана Іларіоновича Пентилюка, який очолював лікарню більше 20 років.

Сьогодні лікарня - це сучасний потужний медичний комунальний заклад, з 1998 року  акредитований на вищу категорію, який забезпечує медичною допомогою мешканцівм. Херсона за 42 лікарськими спеціальностями. У лікарні працює біля 1400 співробітників. Заклад акредитовано оціночною комісією Міжнародного дитячого фонду«Unicef» на відповідність статусу «Лікарня доброзичлива до дитини». До складу лікарні входять 6 поліклінік, в тому числі 2 відділення загальної практики-сімейної медицини, жіноча консультація, 13 стаціонарних відділень, допоміжні служби. У складі лікарні – міський ендокринологічний диспансер, міський центр офтальмологічної допомоги, міський центр реабілітації та відновного лікування, міський центр охорони зору для дітей та підлітків. Чотири спеціалізованих відділення функціонують в статусі міських: ендокринологічне, травматологічне з цілодобовим травматологічним пунктом, офтальмологічне з міським офтальмологічним центром, нефрологічне.

 

Безперечно, за 100 років існування, лікарня внесла вагомий внесок у розвиток Херсонщини. В традиціях лікарні постійне підвищення професійної майстерності, освоєння і впровадження в практику сучасних лікувально-діагностичних та комп’ютерних технологій, досягнень медичної науки. Девіз лікарні - «Здоров’я – найвища цінність» - свідчення високої відповідальності закладу перед суспільством.